А місяць сьогодні тоненький і гострий, як лезо,
На тлі оксамиту холодної темної ночі.
Хто келих кохання не випив, той мислить тверезо,
А дай пригубити хоч краплю – сп’яніє охоче .
А Всесвіт сьогодні безкрайньо німий, як ніколи,
На стомлене місто звалилась нечувана тиша.
Хто в серці не має тепла, той лишається кволим,
І Доля про нього натхненно уже не напише…
А зорі сьогодні ясні і шляхетно величні,
Здається, що в небі, як в полі, розсипались квіти.
Для того, хто віри не має, цей світ – синтетичний:
Життя без вагань… Та не знаю, чи варто так жити?