 Листопадом до ніг
Осінь,
Хороводить з дощем
Вітер,
Розібралась в собі -
Досить,
А надія й крізь щем
Світить!
Подарую тобі
Крила,
І торкнеться землі
Небо,
Навіть в нашій журбі -
Сила:
Все, що сталось в житті, -
Треба.
17.03.2011 © Copyright: Любов Козир, 2011 _________________________ Фотограф - © Mashnenko Maksim
|
 Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи...
© Copyright: Любов Козир
|
 
Вечір холодним туманом лягає на плечі,
Паспорт давно зачекався наступної візи,
Відлік пішов і недовго лишилось до втечі:
Осінь-дивачка таємно пакує валізи.
А листопад їй довірливо дивиться в очі,
Прагне знайти у грайливій безодні відгадку,
Звісно, ніколи ніхто розлучатись не хоче,
Тільки на рейс вже за мить оголосять посадку…
27.10.2010
© Copyright: Любов Козир, 2010
|
Вальсує багряним листям уздовж тротуарів осінь,
Цей смуток, мабуть, від того, що теплі скінчились дні…
Згорнулась душа в клубочок: не хоче трагедій, досить!
Та тільки думок не гріють столиці п’янкі вогні…
Я хочу прийти додому, облишивши ролі й маски,
Пірнути в тепло обіймів, відчути твій аромат,
Забути усі образи, немовби невдалу казку,
І просто собі кохати, не вірячи в листопад…
19-20.10.2010
© Copyright: Любов Козир http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217123
|
Небесна вата зачепилась за вершину,
Туманом заливаючи простори,
Я зачаровано дивлюся на картину,
Де губляться між хмар осінні гори.
Під пінний шум стрімкого ЧеремОшу,
Що б'ється, ніби скутий берегами,
Я відчуваю, як спокійно можу
Долівки не торкатися ногами.
Тепло від ватри ллється у долоні
І слів нема, щоб все це описати...
Сьогодні я у вашому полоні,
Мої казково-вЕличні Карпати.
16.09.2010
© Copyright: Любов Козир, 2010
_______________________________________
На згадку про відпустку в Барвінковому
| |
