Вечір  холодним  туманом  лягає  на  плечі,
Паспорт  давно  зачекався  наступної  візи,
Відлік  пішов  і  недовго  лишилось  до  втечі:
Осінь-дивачка  таємно  пакує  валізи.

А  листопад  їй  довірливо  дивиться  в  очі,
Прагне  знайти  у  грайливій  безодні  відгадку,
Звісно,  ніколи  ніхто  розлучатись  не  хоче,
Тільки  на  рейс  вже  за  мить    оголосять    посадку…

27.10.2010

© Copyright: Любов Козир, 2010