17:25 Епіграф |
Пробач, що я не владна над собою, Пробач мені за те, що мушу йти, Що мушу розлучатися з тобою, Вертаючись в обійми самоти. Пробач мені за все: за біль розлуки, За те, що ти лишаєшся, я - йду, За те, що так тремтять у мене руки, За те, що я накликала біду. Пробач, якщо не зможеш ти забути, Пробач, якщо не спатимеш вночі... Та як тепер мені без тебе бути, Якщо до щастя ти мої ключі?... © Copyright: Любов Козир |
|
Всего комментариев: 0 | |