Згадай  мене
             у  сні  посеред  ночі,
Згадай  мене:
             мої  уста  і  очі,
Згадай  мене   
             зорею  серед  неба,
Згадай
             і  далі  спи:  так  треба.

 11.01.2003

© Copyright: Любов Козир
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168824

Я  сплю  і  бачу  сон:  приходить  осінь,
Cпадає  листя  долі  знов  і  знов,
Я  сплю  і  бачу,  що  палає  й  досі
Тобою  не  оцінена  любов.

Я  сплю,  але  сама  того  не  знаю,
Я  йду,  наздоганяю  листопад...
Ні  -  я  не  плачу,  ні,  бо  я  ридаю:
Це  точка  неповернення  назад.

Я  сплю,  та  чи  мені  від  цього  легше?
Негода  рветься  в  душу  раз  у  раз...
Розлука  -  це  не  вдруге  і  не  вперше,
Затихли  оплески  і  розпочався  джаз.

Я  сплю.  Йде  дощ.  Кружляє  листя.
Це  не  наспраді,  та  не  в тому  річ.
В  каміні  догоряють  добрі  вісті,
Ти  десь  далеко,  а  надворі  -  ніч...

23.10.2003

© Copyright: Любов Козир, 2003

___________________________
Фотограф - © Yelena Yemchuk

Я  б'юся  за  тебе,  а  може,  і  справді,  не  варто?
А  може,  хай  доля  сама  розкладе  по  місцях?
Набридла  любов,  що  нагадує  партію  в  карти,
Де  кожен  блефує,  ховаючи  в  посмішках  страх.

Я  б'юся  за  тебе,  а  може,  і  справді,  не  треба?
Навіщо  війна,  що  примножує  сльози  і  біль?
Я  ладна  була  цілий  світ  проміняти  на  тебе...
Та  звідки  дізнатись,  чи  вартий  ти  жертв  і  зусиль?...

29.01.2010

© Copyright: Любов Козир
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168739

І не питай, чому не усміхаюся,
І не питай, чому така сумна...
Я в сподіваннях часто помиляюся,
Хоча зовсім, здається, не дурна.

І не питай, від чого серце крається,
І не питай, чия у тім вина...
Таке, коханий, інколи трапляється,
Коли чекаєш те, чого нема...


© Copyright: Любов Козир
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159332

Всім працівникам галузі освіти присвячується:


Учителі, учителі, учителі,
О, скільки Ви для нас добра зробили:
Плекали нас, коли були малі,
І як своїх дітей усіх любили.

Учителі, учителі, учителі,
Як добре те, що зараз Ви ще з нами...
Ми скоро сядем в різні кораблі
І розійдемось різними шляхами...

Учителі, учителі, учителі,
Попереду у нас дорослі долі.
Та все ж, навіки наш лишиться слід
У рідній тридцять п'ятій школі.
(В краю дитинства - нашій рідній школі)

Учителі, учителі, учителі,
Для нас відкрили Ви шляхи науки,
Ви - найдобріші люди на землі!
За це ми вдячно Вам цілуєм руки.


© Copyright: Любов Козир, 2002 рік
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159229
_________________________________________________

Вірш написано 2002 року до свята останнього дзвоника
та випускного балу в Чернігівській ЗОСШ № 35.
Присвячено любим учителям, які в нас вірили,
які нас підтримували, які подарували нам крила.

P.S. Дозволяється використовувати вірш
з посиланням на ім'я автора та із зміненням
останнього рядка третього куплету (на варіант у дужках)

Лишилось трошки... І настане осінь-
Чарівний час мрійливо озиратися
На літо, що пройшло, зітліло зовсім,
І не планує скоро повертатися.

          *  *  *
Лишилось трошки... І пожовкле листя
Немов метелики сполохані літатиме,
Калина з новопридбаним намистом
Мене у парку ввічливо вітатиме.

          *  *  *
Лишилось трошки... Й вранішні тумани
Почнуть по вулицях молочно розливатися
І перелітних птАхів "каравани"
Втечуть від нас, забувши попрощатися.

© Copyright: Любов Козир

Стукає вітер у темне вікно,
Тихо скриплять незачинені двері...
Це уже сталося, це вже було
Десь, у якійсь там загубленій ері!

Небо нахмарилось, пахне дощем,
З півночі тінню прийшла прохолода.
Знову усе, як завжди. День за днем
Мовчки тьмяніє життя позолота.

Скоро у місто прийде листопад,
Літо кудись непомітно тікає...
Як же я хочу вернутись назад -
в день, де мене вже ніхто не чекає!

              04.08.2002

© Copyright: Любов Козир