 Я сплю і бачу сон: приходить осінь,
Cпадає листя долі знов і знов,
Я сплю і бачу, що палає й досі
Тобою не оцінена любов.
Я сплю, але сама того не знаю,
Я йду, наздоганяю листопад...
Ні - я не плачу, ні, бо я ридаю:
Це точка неповернення назад.
Я сплю, та чи мені від цього легше?
Негода рветься в душу раз у раз...
Розлука - це не вдруге і не вперше,
Затихли оплески і розпочався джаз.
Я сплю. Йде дощ. Кружляє листя.
Це не наспраді, та не в тому річ.
В каміні догоряють добрі вісті,
Ти десь далеко, а надворі - ніч...
23.10.2003
© Copyright: Любов Козир, 2003 ___________________________ Фотограф - © Yelena Yemchuk
|
 Я б'юся за тебе, а може, і справді, не варто?
А може, хай доля сама розкладе по місцях?
Набридла любов, що нагадує партію в карти,
Де кожен блефує, ховаючи в посмішках страх.
Я б'юся за тебе, а може, і справді, не треба?
Навіщо війна, що примножує сльози і біль?
Я ладна була цілий світ проміняти на тебе...
Та звідки дізнатись, чи вартий ти жертв і зусиль?...
29.01.2010
© Copyright: Любов Козир http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168739
|
І не питай, чому не усміхаюся,
І не питай, чому така сумна...
Я в сподіваннях часто помиляюся,
Хоча зовсім, здається, не дурна.
І не питай, від чого серце крається,
І не питай, чия у тім вина...
Таке, коханий, інколи трапляється,
Коли чекаєш те, чого нема...
© Copyright: Любов Козир http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159332
|
Всім працівникам галузі освіти присвячується:
Учителі, учителі, учителі,
О, скільки Ви для нас добра зробили:
Плекали нас, коли були малі,
І як своїх дітей усіх любили.
Учителі, учителі, учителі,
Як добре те, що зараз Ви ще з нами...
Ми скоро сядем в різні кораблі
І розійдемось різними шляхами...
Учителі, учителі, учителі,
Попереду у нас дорослі долі.
Та все ж, навіки наш лишиться слід
У рідній тридцять п'ятій школі.
(В краю дитинства - нашій рідній школі)
Учителі, учителі, учителі,
Для нас відкрили Ви шляхи науки,
Ви - найдобріші люди на землі!
За це ми вдячно Вам цілуєм руки.
© Copyright: Любов Козир, 2002 рік http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159229
_________________________________________________
Вірш написано 2002 року до свята останнього дзвоника
та випускного балу в Чернігівській ЗОСШ № 35.
Присвячено любим учителям, які в нас вірили,
які нас підтримували, які подарували нам крила.
P.S. Дозволяється використовувати вірш
з посиланням на ім'я автора та із зміненням
останнього рядка третього куплету (на варіант у дужках)
|
 Лишилось трошки... І настане осінь-
Чарівний час мрійливо озиратися
На літо, що пройшло, зітліло зовсім,
І не планує скоро повертатися.
* * *
Лишилось трошки... І пожовкле листя
Немов метелики сполохані літатиме,
Калина з новопридбаним намистом
Мене у парку ввічливо вітатиме.
* * *
Лишилось трошки... Й вранішні тумани
Почнуть по вулицях молочно розливатися
І перелітних птАхів "каравани"
Втечуть від нас, забувши попрощатися.
© Copyright: Любов Козир
|
 Стукає вітер у темне вікно,
Тихо скриплять незачинені двері...
Це уже сталося, це вже було
Десь, у якійсь там загубленій ері!
Небо нахмарилось, пахне дощем,
З півночі тінню прийшла прохолода.
Знову усе, як завжди. День за днем
Мовчки тьмяніє життя позолота.
Скоро у місто прийде листопад,
Літо кудись непомітно тікає...
Як же я хочу вернутись назад -
в день, де мене вже ніхто не чекає!
04.08.2002
© Copyright: Любов Козир
|
|
Я не забуду...
Я буду довго берегти у пам'яті
Думки, високим зістом зайняті,
Слова, що почуттями пройняті,
Я буду...
Я не розвію
У цьому світі незмістовності,
У лабіринтах всіх умовностей
Частинку світлої духовності.
Зумію.
Я не прощаю
Тобі нещирої твоєї радості
І почуттів пустої марнотратності.
Я розгубилася в думок безкрайності,
Я знаю...
17.02.2003
© Copyright: Любов Козир
|
|
Зупинися...
Послухай,
я плачу,
Мої сльози вдаряють у струни буття.
Бачить Бог, що я маю за вдачу:
Я будую й руйную свої почуття.
Зупинися...
Дивись -
я чекаю,
Кожен крок твій лунає у серці моїм.
Подивися, побач - я кохаю,
Я не зможу без тебе прожити. А втім...
© Copyright: Любов Козир
|
|
Кожен день, прокидаючись поряд,
Щиро дякую Богу подумки,
За твій ніжний і рідний погляд,
За кохання слова напівпошепки...
© Copyright: Любов Козир
| |
